Плечолопатковий періартрит – це одне з найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату, що проявляється болем і обмеженням рухливості у плечовому суглобі. Його суть полягає у запаленні та дегенеративних змінах навколосуглобових тканин – сухожиль, зв’язок, капсули суглоба та м’язів, які беруть участь у рухах плеча. Сам суглоб при цьому зазвичай не уражений, однак пацієнт відчуває значний дискомфорт, що може суттєво впливати на якість життя. Хвороба має тенденцію до хронізації та без належного лікування може призводити до розвитку «замороженого плеча», коли рухливість у суглобі різко знижується.
Причини
Основною причиною його виникнення вважають надмірне фізичне навантаження на плече або травму, яка спричиняє мікропошкодження м’яких тканин. Також плечолопатковий періартрит може розвиватися як наслідок порушення кровообігу у зоні плеча та шиї, що часто зустрічається у пацієнтів із шийним остеохондрозом, серцево-судинними патологіями чи після інфаркту міокарда. Нерідко цей стан з’являється у людей середнього та старшого віку, коли тканини втрачають еластичність і здатність до швидкої регенерації.
Симптоми
Клінічна картина плечолопаткового періартриту досить характерна. Пацієнти скаржаться на ниючий або різкий біль у плечі, який посилюється вночі та при рухах рукою. Часто біль віддає у шию, руку чи лопатку. Поступово обсяг рухів у плечовому суглобі обмежується: людині стає важко піднімати руку догори, заводити її за спину або виконувати прості побутові дії. У гострій стадії навіть невелика спроба руху може викликати сильний біль. Якщо хворобу не лікувати, вона може перейти у хронічну форму, коли симптоми зберігаються місяцями, а відновлення функції плеча потребує більше часу та зусиль.
Лікування плечолопаткового періартриту
Сучасна медицина пропонує комплексний підхід до лікування плечолопаткового періартриту. На першому етапі головною метою є зняття болю та запалення. Для цього використовуються нестероїдні протизапальні препарати у вигляді таблеток, ін’єкцій чи мазей. У більш складних випадках лікар може призначити блокади з глюкокортикостероїдами, які швидко зменшують інтенсивність болю та набряк тканин. Паралельно рекомендується обмеження надмірного навантаження на хворе плече, проте повна іммобілізація не бажана, адже це може призвести до скованості суглоба.
Важливе значення має фізіотерапія, яка допомагає покращити кровообіг, зменшити запалення та стимулювати відновні процеси у м’яких тканинах. Серед методів, які показали свою ефективність, можна виділити магнітотерапію, ультразвукову терапію, лазерне опромінення та електрофорез із лікарськими препаратами. У сучасних клініках також використовуються методи ударно-хвильової терапії, які сприяють розсмоктуванню фіброзних відкладень і відновленню еластичності сухожиль. Пройти фокусовану ударно хвильову терапію Ви можете в центрі вертебрології Кінезі, процедуру проводить лікар ортопед-травматолог, діють доступні ціни.
Окреме місце у лікуванні займає лікувальна фізкультура. Спеціально підібрані вправи під керівництвом реабілітолога або фізіотерапевта дозволяють поступово відновити рухливість плеча, зміцнити м’язи та уникнути розвитку контрактур. У період загострення вправи виконуються у щадному режимі, з акцентом на розтягування і плавні рухи. На етапі відновлення додаються більш активні комплекси для зміцнення м’язів плечового поясу. Систематичність виконання вправ є ключем до успіху.
Сучасні методи лікування включають також ін’єкційну терапію з використанням гіалуронової кислоти або плазми, збагаченої тромбоцитами (PRP-терапія). Ці методики спрямовані на покращення живлення тканин, стимуляцію їх регенерації та зменшення запальних процесів. Вони добре зарекомендували себе як у гострих, так і в хронічних випадках, особливо коли традиційні підходи виявляються недостатньо ефективними.
У деяких випадках, коли консервативна терапія не дає результату, може виникнути потреба у хірургічному втручанні. Сучасна хірургія пропонує малоінвазивні артроскопічні операції, під час яких лікар видаляє патологічно змінені тканини або рубцеві утворення, що обмежують рухливість суглоба. Такі операції відрізняються мінімальною травматичністю і дозволяють швидше повернутися до активного життя.
Важливо підкреслити, що лікування плечолопаткового періартриту має бути індивідуалізованим. Лікар враховує не лише тяжкість симптомів, але й супутні захворювання, вік пацієнта та рівень його фізичної активності. Самолікування у цьому випадку небезпечне, адже воно може призвести до ускладнень і стійкої втрати рухливості у плечі.
Журналіст із досвідом роботи в регіональному ЗМІ. Головний редактор та автор порталу. Вся інформація проходить перевірку на достовірність.
